Прес-реліз
«Трагедія на Чорнобильській АЕС»

Серед усіх трагедій, які пережило людство, Чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я та психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.

25 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС внаслідок збігу цілого ряду обставин, починаючи з 1 години 24 хвилини 26 квітня, відбулася серія вибухів, які призвели до руйнування 4-го реактора і викиду великої кількості радіоактивних речовин.

Приховування масштабів трагедії керівництвом колишнього СРСР призвело до виникнення і розповсюдження найнеймовірніших чуток щодо можливих наслідків катастрофи. Це, в свою чергу, обумовило виникнення дуже великого соціально-психологічного напруження серед населення і недовіри до офіційної інформації.

Аварія призвела до забруднення більше 145 тисяч кв. км території України, Республіки Білорусь та Російської Федерації, внаслідок Чорнобильської катастрофи постраждало біля 5 мільйонів людей, забруднено радіоактивними нуклідами близько 5 тисяч населених пунктів Республіки Білорусь, України та Російської Федерації.

Тягар витрат, пов’язаних з ліквідацією Чорнобильської катастрофи, ще впродовж багатьох років матиме відчутний негативний вплив на економіку країни.Розміри соціально-економічних збитків, яких зазнала Україна, неспівмірні з реальними економічними можливостями країни для їх усунення у найближчі десятки років, у зв’язку з чим необхідна подальша допомога міжнародного співтовариства.

20 грудня 1995 року в Оттаві було підписано Меморандум про взаєморозуміння щодо закриття ЧАЕС між Україною і державами «Великої сімки» (згодом - «Велика вісімка») та Європейською Комісією. 15 грудня 2000 року Україна, виявляючи добру волю та йдучи назустріч вимогам світового співтовариства, а також виконуючи умови Оттавського Меморандуму від 20 грудня 1995 р., остаточно зупинила ЧАЕС до завершення проектного ресурсу її експлуатації.

Ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи, виведення ЧАЕС з експлуатації та перетворення об’єкту «Укриття» на екологічно безпечну систему пов’язані з величезними фінансовими витратами. Щороку Україна витрачає на зазначені цілі десятки мільйонів доларів США з державного бюджету, однак, самостійно вона неспроможна забезпечити у повному обсязі фінансування обумовлене цими витратами. Тому, в Європейському банку реконструкції та розвитку було відкрито рахунки для збору внесків країн-донорів з метою реалізації конкретних проектів на ЧАЕС.

Для наповнення фонду «Укриття» розроблено механізм проведення спеціальних конференцій донорів, перша з яких відбулася 20 листопада 1997 р. у Нью-Йорку. Було проголошено надання внесків на суму 343 млн. дол. США.

05 липня 2000 р. у Берліні відбулась друга конференція донорів під співголовуванням Прем’єр-міністра України та Віце-канцлера ФРН. У ході конференції було зроблено внесків на суму приблизно 325 млн.дол.США.

У травні 2005 р. країни-донори надали нові внески на суму близько 185 млн. дол. США. Однак, зібраних коштів недостатньо і поточна ситуація робить нагальним питання щодо необхідності залучення додаткової фінансової допомоги. На сьогоднішній день Україні потрібно ще близько 740 млн. євро для завершення Чорнобильських проектів (основні з яких – спорудження нового «Саркофагу» - об’єкту «Укриття» та нового сховища відпрацьованого ядерного палива – СВЯП-2).

Важливу роль у підтримці зусиль Уряду України, спрямованих на пом’якшення та мінімізацію довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи, повернення до повноцінного життя на постраждалих територіях, відіграє Організація Об’єднаних Націй. 15 грудня 2010 р. Генеральна Асамблея ООН одностайно схвалила ініційовану Україною резолюцію 65/131 „Зміцнення міжнародного співробітництва та координація зусиль у справі вивчення, пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи”, у якій закликала світове співтовариство продовжувати надавати необхідну ресурсну підтримку Україні та іншим найбільш постраждалим країнам у зусиллях, спрямованих на пом’якшення та мінімізацію наслідків Чорнобильської трагедії, відзначила зусилля Уряду України та міжнародної донорської спільноти, спрямовані на завершення будівництва об’єкту «Укриття» на 4-у енергоблоці ЧАЕС та перетворення її на екологічно безпечну систему. Генеральна Асамблея також привітала рішення про проведення в Україні у квітні 2011 року Міжнародної конференції "Двадцять п'ять років Чорнобильської катастрофи. Безпека майбутнього".

19 квітня 2011 року у Києві за ініціативи Президента України В.Януковича відбулася зустріч високого рівня «Київський саміт з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії». Делегації більш ніж 60 держав та міжнародних організацій зібралися у Києві, щоб обговорити питання консолідації зусиль міжнародної спільноти щодо зміцнення рівня безпеки ядерної енергетики та запобігання техногенним аваріям у майбутньому. Учасники Київського саміту, серед яких були 17 глав держав і урядів, керівників міжнародних організацій, висловили переконання, що реалізація зусиль з посилення ядерної безпеки має і надалі залишатися ключовим пріоритетом у всіх видах діяльності у галузі ядерної енергетики. У цьому зв’язку Україна наголосила на тому, що найбільш оптимальним шляхом на цьому напрямі є активізація міжнародного співробітництва у руслі інноваційного використання ядерної енергії, що має стати домінантною передумовою у забезпеченні глобального режиму ядерної експлуатаційної безпеки для усіх без виключення держав.

Держави та міжнародні організації висловилися за поглиблення міжнародного співробітництва у сфері мирного і безпечного використання ядерної енергії, що сприятиме задоволенню зростаючих світових енергетичних потреб, розвитку новітніх технологій сфері медицини, сільського господарства, в інших галузях господарства.  Чорнобильська катастрофа та аварія на АЕС в Японії засвідчили необхідність підвищення рівня готовності об’єктів ядерної енергетики до надзвичайних ситуацій, а також продемонстрували, що ліквідація наслідків ядерних аварій потребує мобілізації наукового, технічного і ресурсного потенціалу усього міжнародного співтовариства.

Новий підхід до проблем Чорнобиля вимагає зосередження фокусу зусиль на питаннях соціально-економічного розвитку, на забезпеченні реальних змін на краще на рівні місцевих громад. Саме в цьому полягає основне завдання проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН Декади відродження та сталого розвитку постраждалих регіонів (2006-2016 рр.).

Трагічні події в Японії вкотре сколихнули світ і змусили в черговий раз переглянути підходи до безпеки атомних електростанцій.

Сьогодні від нас, нинішнього покоління, багато в чому залежить той стан природи і людського буття, який ми залишимо у спадок майбутнім поколінням.

Урок Чорнобиля – страшний; водночас це - пересторога не лише для України, але для всього людства. Головним його висновком є те, що він не повинен мати повторення.